Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSНеділя, 26.10.2014, 02:29

Меню сайту
Новини
Категорії розділу
Виховна робота [17]
Матеріали для вдосконалення та урізноманітнення роботи класних керівників
Для батьків [17]
Початкова школа [2]
Нормативно-правові документи [2]
Для вчителів [12]
Методичні документи [1]
Корисно для всіх [7]
Форма входу
Хмаринка тегів
Новини Освіта.UA

Каталог статей

Головна » Статті » Виховна робота

Матеріали до виховної години "Чорнобильська катастрофа"

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА.

Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль.
Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилася» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.
Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.
У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу чотири енергоблоки, приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалося. Відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А скільки тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.
Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній станції сталася аварія – вибухнув один з блоків. Ніч з 25 на 26 квітні, 1година 23 хвилини 43 секунди.
За свідченням очевидців приблизно о 1год 23хв роздалося 2 вибухи, над 4 блоком полетіли палаючи куски та іскри. Частина їх впала на дах машинного залу. Розпочалася пожежа. Ті, хто тієї ночі не спали, бачили вогняне сяйво, але ніхто тоді і гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне.
Першими в бій – справжній бій, інакше не назвеш, вступили пожежники. Жорстока боротьба з вогнем продовжувалась багато годин. Сили невблаганно танули. Невидима, нечутна радіація косила людей. Прибували на допомогу все нові і нові підрозділи. Мобілізована медична служба вивозила потерпілих і надавала їм допомогу. Спільними зусиллями вогонь вдалося приборкати. Проте залишався ще страшніший ворог – радіація, і боротьба з ним ще була попереду. Тоді ще не були з’ясовані масштаби катастрофи. Поки у високих кабінетах обмірковувались можливі наслідки, під згубним радіоактивним фоном жили і працювали люди. Йшли приготування до свята Першого травня. Міста і села жили звичним життям, тільки чомусь оголосили, щоб менше перебували на вулиці. В звичайному ритмі пройшли святкові демонстрації в містах.
Коли оцінили масштаби катастрофи, стала очевидною евакуація населення із найбільш небезпечної зони радіусом 30 кілометрів навколо станції. Була проведена у максимально стислі строки евакуація. Люди назавжди покидали рідні місця. Їм було оголошено, що найближчі роки вони сюди не повернуться.
За довгі місяці напруженої роботи реактор було заховано у міцний бетонний саркофаг. Була проведена дезактивація – тобто знезараження забруднених радіоактивними викидами територій.
Величезні території в Україні, Білорусії та у Брянській області Росії виявились непридатними для проживання людей та для сільськогосподарського виробництва. Значно менше були забруднені пост чорнобильськими радіонуклідами території інших європейських країн – Австрії, Болгарії, Англії, Греції, Італії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Румунії, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Швеції, Югославії. Сліди чорнобильських випадінь ідентифіковані практично на всіх континентах земної кулі.
Порожні покинуті села і міста… В яких немає навіть жодної живої тварини. Моторошно стає від такої безрадісної картини. Реальністю стала і смерть людей,що наступає внаслідок радіоактивного опромінення. Десятки тисяч людей брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Значна частина їх одержала серйозні дози опромінення, навіть часто смертельні. Люди до сьогоднішнього дня продовжують жити на небезпечно забруднених територіях.
Якщо відразу ж після аварії основними дозоутворюючими радіонуклідами були короткоживучі ізотопи (насамперед ізотопи йоду), то сьогодні, через два десятки років після аварії, основну роль відіграють радіо цезій Cs, стронцій Sr та ізотопи плутонію. Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних радіонукліда. Велика частина з них розпалася протягом декількох місяців після аварії і небезпеки вже не представляє.
Сама радіація – явище досить звичайне. Ми живемо в радіоактивному світі. Кожна людина трошки радіоактивна. І все ж, попри всю поширеність, радіація дуже небезпечна, бо випромінювані частинки і хвилі можуть викликати зміни в інших атомах, дуже важливих для живих організмів. У сучасному світі радіація постає здебільшого із космічних променів, гірської породи земної кори та інших природних джерел. Це звичайна, або так звана фонова радіація. Вона залишається відносно сталою протягом тисячоліть. Небезпечна радіація штучна, в тому числі та, що створюється частинками, рознесеними вітром після вибуху реактора. Радіація нечутна, невидима і не має запаху. Вона неприступна для наших органів чуття, але якби і фіксувалася ними, то людина однаково беззахисна перед нею.
Ріст кожної клітини в людському організмі регулюють гени. Саме вони визначають, коли і як має ділитися клітина. Якщо ці гени пошкоджені, може наступати нерегульований поділ клітин. У деяких випадках це спричиняє страшну хворобу – рак. Лише один атом радіоактивного ізотопу, одна пошкоджена клітина – і будь-хто може померти. Внаслідок існування природного радіоактивного тла ми всі щосекунди зазнаємо ударів з боку 15 тисяч радіоактивних частинок. На щастя, імовірність розпаду будь-якої із них під час перебування в нашому організмі та непоправного пошкодження клітин дуже мала. Однак деякі із них надзвичайно небезпечні. А окремі залишаються такими протягом тисячоліть.
Наслідки Чорнобильської катастрофи особливо руйнівно вплинули на екологічний і економічний стан України, для якої чорнобильська проблема сьогодні є однією з визначальних, і від успішного розв’язання якої значним чином залежить як сьогодення держави, так і її майбутнє. Сьогодні найбільш забрудненою частиною держави є північне Полісся. Сільськогосподарські продукти і сировина, вирощені на забруднених територіях, також тією чи іншою мірою радіоактивно забруднені.
Довгострокові наслідки чорнобильської аварії для здоров’я людей сильно недооцінені, стверджує міжнародна екологічна організація Greenpeace. В оприлюдненій Greenpeace доповіді зазначається, що недавні дослідження підтверджують: чорнобильська радіація стала, або стане в майбутньому, причиною 100 тисяч смертних випадків від раку, а офіційні дані, якими оперує Міжнародне агентство ООН з атомної енергії (МАГАТЕ), - це величезна недооцінка людських страждань. Екологічна організація наголошує, що радіація вражає імунну і дихальну системи, систему кровообігу, а також викликає збільшення ембріональних дефектів і пологових травм.
За даними Greenpeace, кількість захворювань на рак різко зросла в Україні і Білорусі. 
Окрім безпосередньої дії радіації, здоров’я людей, які потрапили під чорнобильську хмару, зазнало серйозного випробування цілим комплексом соціально-економічних проблем: втрата землі, переселення (більш як 300 тис. осіб), економічна криза, брак адекватної інформації, наголошують в Greenpeace.
Наше покоління розуміє, що не земна куля належить нам, а ми належимо їй. Тому зусилля всіх держав повинні бути зосереджені на зниженні ядерної зброї, на тому, щоб довести до мінімуму ризик від використання ядерної енергетики. Ми розуміємо: наше майбутнє – у наших руках і та трагедія людства не повинна ніколи повторитися.

Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) — атомна електростанція, збудована в 1971 році. Розташована на території України (Київська область) на відстані 2 км. від міста Прип'ять, 18 км. на північний захід від міста Чорнобиль, 16 км. від кордону з Білорусі і біля 110 км. на північ від Києва.


До складу Чорнобильської АЕС входять:
* енергоблок № 1, зупинений у 1996 році у зв'язку з постановою уряду України;
* енергоблок № 2, зупинений в жовтні 1991 року в зв'язку з пожежею в машиному залі, яка була викликана несправністю в роботі турбогенератора № 4. Внаслідок пожежі згоріло 180 тон мастила, 2,5 тисячі кв. метрів даху машинної зали внаслідок пожежі обвалились;
* енергоблок № 3, перебував в режимі експлуатації до 2000 року;
* енергоблок № 4, на якому в 1986 році сталася аварія масштабу екологічної катастрофи з повним зруйнуванням активної зони, на якому виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи по забезпеченню контролю його стану, ядерної та радіаційної безпеки;
* енергоблоки № 5 та № 6 з незавершеним будівництвом, припиненим після аварії 1986 року;

* сховище рідких та твердих радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива та інші споруди.

Аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської АЕС сталася 26 квітня 1986 року в 01 год. 23 хв. 40 с. за московським часом в ході проведення проектних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки. Дана система безпеки передбачала використання механічної енергії обертання турбогенераторів (так званого вибігу), що зупиняються, для вироблення електроенергії в умовах накладення двох аварійних ситуацій. Одна з них - повна втрата електропостачання АЕС, зокрема головних циркуляційних насосів (ГЦН) і насосів системи аварійного охолоджування реактора (САОР); інша - максимальна проектна аварія (МПА), яка в проекті розглядається як розрив трубопроводу великого діаметра циркуляційного контура реактора. Проектом передбачалося, що при відключенні зовнішнього електроживлення електроенергія, що виробляється турбогенераторами за рахунок вибігу, подається для запусків насосів, що входять в САОР. Це забезпечило б гарантоване охолоджування реактора. Пропозиція про використання вибігу ТГ виходила в 1976 році від головного конструктора реактора РВПК. Ця концепція була визнана і включена в проекти будівництва АЕС з реакторами такого типу.
Проте енергоблок № 4 ЧАЕС, як і інші енергоблоки з РВПК, був прийнятий в експлуатацію без випробування цього режиму, хоча такі випробування повинні бути складовою частиною передексплуатаційних випробувань основних проектних режимів енергоблока. Окрім Чорнобильської, ні на одній АЕС з реакторами РВПК – 1000 після введення їх в експлуатацію, проектні випробування по використанню вибігу ТГ не проводилися. Такі випробування були проведені на енергоблоці № 3 Чорнобильської АЕС в 1982 р. Вони показали, що вимоги до характеристик електричного струму, що виробляється за рахунок вибігу ТГ, протягом заданого часу не витримувалися і необхідна доробка системи регулювання збудження ТГ.
Програмами випробувань 1982-1984 рр. передбачалося підключення до вибігаючого ТГ поодинці ГЦН кожної з двох петель циркуляції реактора, а програмами 1985 р. і квітня 1986 р. - по два ГЦН. При цьому моделювання аварійної ситуації передбачалося при відключеній ручними засувками САОР. Випробування на 4-у енергоблоці було намічено провести вдень 25 квітня 1986г. при тепловій потужності реактора 700 МВт, після чого реактор планувалося зупинити для проведення планових ремонтних робіт. Слід зазначити, що програма випробувань відповідала діючим на той момент вимогам . Таким чином, випробування повинні були проводитися в режимі зниженої потужності, для якого характерні підвищена, щодо номінального, витрата теплоносія через реактор, незначний недогрів теплоносіїв до температури кипіння на вході в активну зону і мінімальний паровміст. Ці чинники мали прямий вплив на масштаб аварії.

ЕТАПИ БУДІВНИЦТВА

Науковим керівником проекту РВПК-1000 був призначений Інститут атомної енергії ім. Курчатова (ІАЕ), а головним конструктором - Науково-дослідний і конструкторський інститут енерготехніки (НДКІЕТ) Мінсредмаша СРСР.

28 травня 1969 р. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про затвердження кошторисно-фінансового розрахунку на будівництво першочергових об'єктів Чорнобильської ГРЕС.
17 грудня 1969 р. Наказ Міністра енергетики і електрифікації СРСР про організацію 1 січня 1970 р. дирекції Чорнобильської ГРЕС.
У травні 1970 р. приступили до підготовки (розмітки)котловану під 1-й енергоблок.
У липні 1971 р. закінчено будівництво ЛЕП 110 кВт п/с Чорнобильська.
7 грудня 1971 р. була створена постійно діюча комісія по прийомці об'єктів Чорнобильської АЕС.
З самого початку будівництва низькі темпи ставили під загрозу зриву терміни пуску 1-го енергоблока в 1975 р. 14 квітня 1972 р. вийшла Постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР "Про хід будівництва Чорнобильської атомної електростанції". У постанові відмічено, що управління будівництва "Кременчуггесстрой" Міністерства енергетики і електрифікації СРСР повільно розгортає будівництво Чорнобильської атомної електростанції. План робіт не виконується. Будівельно-монтажні роботи виконуються на низькому інженерному рівні, допускаються великі втрати робочого часу будівельників, недостатньо використовується будівельна техніка. Дирекція атомної електростанції несвоєчасно і некомплектно видає на будівництво необхідну проектно-кошторисну документацію. Тривалий час не розв'язується питання про резервне джерело електропостачання будівництва.
15 серпня 1970 р. У фундамент головного корпусу було закладено перший кубометр бетону.
30 січня 1973 р. Ухвалене рішення Міненерго СРСР "Про введення в дію 1 енергоблока ЧАЕС в 1975 р."
30 квітня 1975 р. перший секретар ЦК КПУ В.В. Щербицький звернувся до Голови Ради Міністрів СРСР А.М. Косигіна з проханням вирішити питання про забезпечення ЧАЕС, що будується, устаткуванням. Персонал ЧАЕС в ці важкі дні прикладав максимум зусиль для забезпечення виконання робіт у встановлені урядом терміни.
16 травня 1975 року наказом директора ЧАЕС створена комісія по підготовці і проведенню пуску 1-го енергоблока ЧАЕС. Будівельники, монтажники і експлуатаційний персонал самовідданою працею забезпечували пуск 1-го енергоблока. Була організована цілодобова робота по критичних позиціях графіка пуску блоку.
З початку жовтня 1975 р. на склад свіжого палива стали надходити перші паливні збірки (ТВЗ).
15 травня 1976 р. у зв'язку з вимогою технічного проекту і СЕС встановлено регулярний дозиметричний контроль в районах зони прилягання до АЕС.
У жовтні 1976 р. приступили до заповнення ставка-охолоджувача.
На початку травня 1977 р. колектив монтажників, будівельників, експлуатаційний персонал ЧАЕС приступили до пуско-налагоджувальних робіт на 1-у енергоблоці.
З 8 червня 1977 р., у зв'язку з початком робіт по збірці палива було організовано зону строгого режиму (ЗСР).
1 серпня 1977 р. була завантажена перша ТВЗ.
14 серпня було завершене повномасштабне завантаження палива. Вперше завантаження палива і основні експерименти за програмою фізпуску були здійснені на 25 діб раніше передбачуваного терміну.
18 вересня 1977 р. почався підйом потужності реактора.
26 вересня включений в мережу турбогенератор № 2.
2 листопада включений в мережу турбогенератор № 1.
14 грудня 1977 р. Підписаний акт прийомки 1-го енергоблока ЧАЕС в експлуатацію.
24 травня 1978 р. 1 енергоблок було виведено на потужність 1000 МВт, яка була освоєна на 2 місяці раніше запланованого терміну.
16 листопада 1978 р. почався фізичний пуск 2-го енергоблока.
19 грудня 1978 р. - підйом потужності реактора 2-го енергоблока.
21 грудня 1978 р. включений в мережу турбогенератор № 3.
10 січня 1979 р. дав промисловий струм турбогенератор № 4. Енергоблок 2 ЧАЕС введений в дію діючих.
22 квітня 1979 р. Чорнобильська АЕС виробила перші десять мільярдів кВт.год електроенергії.
28 травня 1979 р. енергоблок 2 виведений на проектну потужність 1000 МВт, яка була освоєна за 5 місяців.
5 жовтня 1979 р. I чергу Чорнобильської АЕС виведено на номінальну потужність 2 млн. кВт. На освоєння 1-го енергоблока ЧАЕС пішло 8 місяців, на освоєння 2-го - 5 місяців.
21 жовтня 1980 р. поставлена під напругу ЛЕП - 750 кВт.
3 грудня 1981 р. здійснений енергопуск 3-го енергоблока.
8 березня 1982 р. на ЧАЕС вироблено 50 млрд. кВт.
9 червня 1982 р. на 3-у енергоблоці на 3 місяці раніше наміченого терміну освоєна проектна потужність 1000 МВт.
25 листопада 1983 р. на реакторі 4-го енергоблока завантажена 1-а ТВЗ.
21 грудня 1983 р. турбогенератор № 7 включений в мережу.
30 грудня 1983 р. включений в мережу турбогенератор № 8.
28 березня 1984 року. 4-й енергоблок виведений на проектну потужність 1000 МВт достроково, на 3 місяці і 5 днів раніше наміченого терміну.
21 серпня 1984 р. на Чорнобильській АЕС вироблено 100 мільярдів кВт.год електроенергії.


ХРОНОЛОГІЯ АВАРІЇ

25 квітня 1986 року.

01.06. Початок зниження потужності енергоблока, оперативний запас реактивності (ОЗР) рівний 31 стержню.
03.47. Теплова потужність реактора знижена і застабілізована на рівні 50 % (1600 МВт).
07.10. ОЗР рівний 13,2 стержні.
13.05. Відключений від мережі турбогенератор ТГ-7 (перший з двох ТГ, що входять до складу енергоблока).
14.00. САОР відключена від контура циркуляції. Відкладено виконання програми випробувань на вимогу диспетчера Київенерго (САОР в роботу введена не була, реактор продовжував працювати на тепловій потужності 1600 МВт).
15.20 - 23.10. Почата підготовка енергоблока до проведення випробувань.
Продовжене зниження потужності енергоблока. Теплова потужність реактора знижена до 720 МВт, рівномірне розвантаження енергоблока продовжується. Відбувається зміна оперативного персоналу управління реактором.

26 квітня 1986 року.

00.28. При тепловій потужності реактора близько 500 МВт в процесі переходу з системи локального регулювання потужності на автоматичний регулятор потужності основного діапазону було допущене не передбачене програмою зниження теплової потужності приблизно до 30 МВт. Почато підйом потужності.
00.39.32' - 00.43.35'. Персонал відповідно до регламенту випробувань заблокував сигнал аварійного захисту по останову двох ТГ.
00.41 - 01.16. Відключення від мережі ТГ-8 для зняття вібраційних характеристик на холостому ходу.
01.03. Теплова потужність реактора піднята до 200 МВт і застабілізована (випробування було вирішено проводити на цій потужності).
01.03. На додаток до працюючих шести ГЦН включений в роботу сьомий ГЦН.
01.07. Включено в роботу восьмий ГЦН (останній із забезпечуючих циркуляцію в реакторі).
01.09. Різко знижено витрату води до 90 т/год по правій стороні і до 180 т/год по лівій при загальній витраті по контуру 5600-5800 т/год. В результаті температура на вході ГЦН склала 280 градусів за Цельсієм.
01.22.30'. Системою "Скала" зроблено запис параметрів реактора на магнітну стрічку.
01.23.04'. Початок випробувань. На ТГ-8 закриті стопорно-регулюючі клапани турбіни, почався вибіг чотирьох ГЦН.
01.23.10'. Натиснуто кнопку „максимальна проектна аварія” (МПА), спеціально змонтовану для проведення випробувань з метою імітації сигналу МПА.
01.23.40'. Натиснуто кнопка АЗ-5 аварійного захисту реактора, стержні аварійного захисту почали рух в активну зону.
01.23.43'. З'явилися аварійні сигнали по періоду розгону, а також по перевищенню потужності реактора.
01.23.46'. Відключена перша пара "вибігаючих" ГЦН.
01.23.46,5'. Відключена друга пара "вибігаючих" ГЦН.
01.23.47'. Різке (на 40 %) зниження витрат ГЦН, що не беруть участь у вибігу, і недостовірне свідчення витрат ГЦН, що беруть участь у вибігу, різке збільшення тиску і підйом рівня в барабанах-сепараторах; сигнали "несправність вимірювальної частини" в обох автоматичних регуляторах основного діапазону (1АР, 2АР).
01.23.48'. Відновлення витрат на ГЦН, що не беруть участь у вибігу, до значень, близьких до початкових; на вибігаючих ГЦН лівої сторони відновлення витрат на 15% нижче початкового; на вибігаючих ГЦН правої сторони відновлення витрат на 10 % нижче від початкового для ГЦН-24 і "невірогідність" для ГЦН-23; подальше зростання тиску і рівня в барабанах - сепараторах; спрацьовування швидкодійних редукційних пристроїв скидання пари в конденсатор турбіни.
01.23.49'. Сигнал аварійного захисту "Підвищення тиску в реакторному просторі (розрив технологічного каналу)"; сигнал "Немає напруги=48В" (зняте живлення з муфт сервоприводів стержнів системи управління і захисту реактора; сигнали "несправність виконавчої частини автоматичних регуляторів 1АР, 2АР"
01.24. (Із запису в оперативному журналі старшого інженера управління реактором). "Сильні удари, стержні системи управління і захисту зупинилися, не дійшовши до нижніх кінцевиків. Виведений ключ живлення муфт".

За свідченнями очевидців, в цей час відбулося два потужні вибухи з руйнуванням частини реакторного блоку і машинного залу, на енергоблоці № 4 ЧАЕС виникла пожежа. До 15 год. 26 квітня 1986г. було достовірно встановлено, що реактор зруйнований, а з його розвалу в атмосферу поступають величезні кількості радіоактивних речовин.

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА: ДІЇ, РЕЗУЛЬТАТИ  ТА УРОКИ

Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище надійшло близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені в четвертому енергоблоці ЧАЕС.

Аварія призвела до забруднення більше 145 тисяч кв. км території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, щільність забруднення радіонуклідами 137-Cs і 90-Sr якої перевищує 37 кБк/кв.м. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало біля 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації. З них на Україні - 2218 селищ та міст з населенням приблизно 2,4 млн. людей. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення населення зазначених держав. Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни.

Головними причинами катастрофи було:

1.Проведення недостатньо повно та правильно підготовленого електричного експерименту.

2.Низький рівень культури операторів, керівництва як станцій, так і міністерства електрифікації в цілому в галузі ядерної безпеки.

3. Недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000.

4. Помилки персоналу.

Всі ці факти відомі світовій громадськості.

Роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.86 р. проводились під керівництвом Урядової комісії СРСР, яка почала працювати в Чорнобилі вже з другої половини дня 26 квітня і продовжувала свою діяльність до 1991 року.

Урядова комісія прийняла рішення про створення 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС. З 27 квітня 1986 року Уряд України провів евакуацію мешканців міст Прип’ять та Чорнобиль, районних центрів та сіл 30-км зони (близько 100 тисяч людей).

Приховування інформації про Чорнобильську катастрофу призвело до виникнення і розповсюдження найнеймовірніших чуток щодо можливих наслідків катастрофи. Це, в свою чергу, обумовило виникнення дуже великого соціально-психологічного напруження серед населення і недовіри до офіційної інформації.

Керівництво СРСР відмовилось від міжнародного співробітництва при проведенні робіт з ліквідації наслідків ядерної катастрофи. Тільки в 1989 році Уряд СРСР звернувся до МАГАТЕ з проханням дати експертну оцінку діям щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Аварія на Чорнобильській АЕС суттєво змінила радіаційну обстановку на значних територіях в багатьох європейських країнах.

Внаслідок вибуху ядерного реактору 4-го блоку Чорнобильської АЕС та руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин у довкілля, який, за підрахунками різних авторів, становив до 13 Ексабекерелів (1018) радіонуклідів. Близько 200 радіоактивних ізотопів елементів переміщувались на відстані у тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.

Дози опромінення населення України внаслідок Чорнобильської катастрофи


Оцінена колективна доза зовнішнього опромінення населення Прип’яті складає 500 людино-Зв. Оцінена колективна доза зовнішнього опромінення всього населення 30-км зони (за винятком Прип’яті) складає 640 людино-Зв.

Щільність випадінь ізотопу 137-Cs чорнобильського походження, яка перевищує 37 кБк на кв.м, зареєстрована на приблизно 48400 кв.км. забруднених територій України, де переважно у сільських населених пунктах проживає більш як 1,45 мільйонів жителів. Середні дози зовнішнього опромінення для різних територій оцінені у інтервалі 1.4-15 мЗв для 1986 р., 3.8-40 мЗв для перших 20 років після аварії, та 5.2-55 мЗв для 70-ти річного періоду після аварії.

Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи з позицій 20-річного періоду


На 1 січня 2006 року в Україні 2 594 071 особа мали статус постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. При скороченні загальної кількості постраждалих на 19% за період 1997-2006 років, що цілком природно, виявилися дві характерні особливості. Стрімко, майже у 1,8 раза зріс контингент категорії інвалідів Чорнобиля. Не так суттєво, на 3% зросла кількість тих постраждалих, які працювали за межами зони відчуження. А найбільше (на 24%) скоротилася чисельність учасників ліквідації наслідків аварії у 1986-1987 роках. Це говорить про те, що саме перша хвиля ліквідаторів, чоловіків у молодому віці, зазнала найсильнішого удару по здоров’ю, - вони поступово вимирають.

Нині в Україні налічується 17 448 сімей, які отримують пільги внаслідок втрати годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою. Такі сім’ї є в усіх регіонах країни.

Медико-демографічні наслідки Чорнобильської катастрофи

Напередодні 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи медико-демографічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях продовжує формуватися в умовах триваючої в Україні демографічної кризи. З 1991 р. смертність населення стала перевищувати народжуваність. У радіоактивно забруднених областях ці негативні зміни відбулися на рік раніше й більш виразно. Погіршенню демографічної ситуації сприяли соціально-економічна криза, яка розпочалася 1991 р., незадовільне медичне обслуговування, низькі стандарти життя, несприятлива, у тому числі внаслідок Чорнобильської катастрофи, екологічна ситуація, політична нестабільність.

З 1994 р. став зменшуватися обсяг витрат на ліквідацію наслідків катастрофи, що негативно вплинуло на здійснення заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту постраждалих.

За узагальненими даними Наукового центру радіаційної медицини (НЦРМ) МОЗ України, із числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, у 1987-2004 рр. померло 504117 осіб, із них 497348 дорослих та підлітків (у т. ч. 34499 ліквідаторів аварії) і 6769 дітей.

Наразі поступово знижується смертність постраждалих дітей, що можна визнати одним із позитивних досягнень медичної науки й практики та здійснюваних у країні заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту потерпілих дітей. В той же час, зростає смертність осіб середнього і старшого віків. Це є тривожним симптомом, так як ними стали ті, що були опромінені у дитячих й підліткових віках. Це покоління постійно опромінювалося до переходу у репродуктивний вік і стає батьками прийдешнього покоління.

Еколого-біологічні наслідки

Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об’єктів та їх радіоактивним забрудненням. Слід виділити два головних джерела опромінення: зовнішнє та внутрішнє.

Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). В гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма випромінюванню. Потужність дози бета випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів.

За минулі після аварії 20 років повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, зменшилася.

В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго - та наддовгоживучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів.

Сільськогосподарські аспекти реабілітації радіоактивно забруднених територій і радіаційного захисту населення

У випадку аварії на ЧАЕС реалізувався найбільш важкий сценарій за наслідками для сільського господарства України: забруднено більше 5 мільйонів га земель, на яких виробляється продукція і проживає біля 3 мільйонів людей, втрачена значна кількість великої рогатої худоби. В перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено з землекористування територію зони відчуження. Вчені були підключені до планування і організації відповідних контрзаходів із значним запізненням, що істотно знизило ефективність заборонних та організаційних рішень першого періоду.

Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення

Радіологічний стан зони


Законом України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” Зона відчуження визначена як територія, на якій в 1986 р. була проведена евакуація населення. Зазначена зона й відселена частина Зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В; далі - Зона) є територією, землі якої виведені з господарського використання, з особливою формою управління, що здійснює державний департамент „Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення” МНС України. Територія ЗВіЗБ(О)В, що знаходиться під управлінням Адміністрації, становить приблизно 2600 кв.км.

Створення Чорнобильської зони відчуження було виправданим заходом не тільки у зв’язку з необхідністю евакуації населення з найбільш забрудненої території. Зона є найбільш забрудненим територіальним комплексом і найбільшим джерелом радіаційної небезпеки для навколишніх населених територій.

Об’єкт „Укриття”

Створений в екстремальних після аварійних умовах об’єкт „Укриття” вже майже 20 років виконує свої захисні функції. Головною особливістю „Укриття” продовжує залишатися його потенційна небезпека, істотно більша, ніж це дозволяють норми та правила, що існують для об’єктів, які містять ядерно-небезпечні та радіоактивні матеріали.

В Україні і на міжнародному рівні було докладено безпрецедентних зусиль для вироблення комплексного підходу щодо вирішення проблеми реалізації Плану дій щодо об’єкта „Укриття” (Shelter Implementation Plan - SIP) з метою його перетворення на екологічно безпечну систему.

Проведено дві донорські конференції по збору коштів для реалізації Плану. Початкова вартість проекту оцінювалась у 768 млн.дол.США, Було зібрано біля 90% цієї суми. Згідно з уточненою оцінкою міжнародних експертів реалізація цього проекту потребуватиме 1091 млн.дол.США. В травні 2005р. країни-донори проголосили нові внески на суму близько 185 млн.дол.США. Донором Чорнобильського фонду „Укриття” стала також Російська Федерація, яка проголосила внесок в сумі 10 млн.дол.США. Кошти донорів акумулюються на рахунку Чорнобильського фонду „Укриття” Європейського банку реконструкції та розвитку, який виконує функції розпорядника Фонду.

На жаль, доводиться констатувати, що реалізація проектів SIP іде не тільки з великим відставанням в часі, але й дуже великим відхиленням від основної мети.

Пройшло 20 років після аварії на 4-му енергоблоці і 8 років після початку робіт згідно з планом здійснення заходів на об’єкті „Укриття”. На жаль, з переліку робіт, спрямованих на підвищення безпеки та перетворення „Укриття” на екологічно безпечну систему, фактично виконано тільки модернізацію системи пилопригнічення та виконуються роботи по стабілізації будівельних конструкцій, тобто графік плану здійснення заходів не дотримується.

Науковий супровід

Негайно після аварії на ЧАЕС в Україні була сформована розвинута інфраструктура наукового супроводу робіт з моніторингу і сільськогосподарської реабілітації забруднених територій.

В стислі строки в Україні сформована наукова радіоекологічна школа, яка методично забезпечила моніторинг забруднених земель, своєчасну об’єктивну оцінку радіаційного стану, опрацювала та адаптувала до конкретних екологічних умов рекомендації по веденню сільського, лісового і водного господарства, обґрунтувала радіаційні нормативи та контрольні рівні забруднення ґрунту і води, а також сільськогосподарської та лісової продукції.

Міжнародні експерти зараз відзначають, що заходи, вжиті урядами постраждалих країн для подолання наслідків аварії, були в цілому своєчасними та адекватними.

Економічні збитки, завдані Чорнобильською катастрофою.

Чорнобильська катастрофа стала причиною серйозних збитків для економіки та соціальної сфери як у колишньому СРСР, так і за його межами. Аварія порушила нормальну життєдіяльність та виробництво у багатьох регіонах УРСР, БРСР та РРФСР, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки, істотні збитки були завдані сільськогосподарським і промисловим об’єктам, постраждали лісові масиви та водне господарство (обмеженого використання 5120 км² сільгоспугідь, 4920 км² лісів).

У 1986 році було евакуйовано близько 116000 осіб, виникла проблема будівництва додаткового житла для евакуйованих. У 1986-1987 роках для переселенців було побудовано приблизно 15000 квартир, гуртожитків для понад тисячі осіб, 23000 будівель, приблизно 800 закладів соціальної та культурної сфери. Замість відселеного міста Прип’ять для персоналу ЧАЕС побудовано місто Славутич.

Оцінка збитків для економіки колишнього СРСР

Для періоду 1986-1989 рр. загальна сума прямих збитків та витрат з усіх джерел фінансування становила близько 12,6 млрд. доларів США.

У 1990 році затрати з державного бюджету СРСР на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків аварії становили 3324 млн. крб. Крім того, з республіканських бюджетів РРФСР, УРСР та БРСР було виділено близько 1 млрд.крб. У державному бюджеті СРСР на 1991 р. було заплановано на ці цілі 10300 млн. крб., однак у результаті розпаду СРСР фінансування здійснювалось лише частково із союзного бюджету, а у кінці року виключно з державних бюджетів трьох найбільш постраждалих країн, що утворились у процесі розпаду СРСР.

Оцінка сумарних економічних збитків України

Прямі збитки (втрата матеріально-майнових комплексів та окремих об’єктів економіки) лише у зоні відчуження на території України становили сумарно 1044 млн. крб. або 1385 млн. доларів США.

Прямі затрати України на пом’якшення наслідків Чорнобильської катастрофи за рахунок усіх джерел фінансування за період з 1986 по 1991 рік становили близько 6 млрд. доларів США. Протягом останніх чотирнадцяти років, коли Україна самостійно фінансує затрати на ліквідацію наслідків аварії, тобто з 1992 по 2005 рік включно, затрати становили 7,35 млрд. доларів США і в окремі роки сягали рівня 8-10% держбюджету.

Однак важко точно визначити розміри непрямих збитків внаслідок невикористання забруднених сільгоспугідь, водних і лісових ресурсів, а також скорочення виробництва електроенергії і, як наслідок, зменшення виробництва товарів, надання послуг. За розрахунками українських спеціалістів, сумарні економічні збитки для України до 2015 року становитимуть 179 млрд. дол. США.

Тягар наслідків Чорнобильської катастрофи послужив серйозним гальмуючим фактором економічного становлення нашої молодої незалежної держави.

Розміри соціально-економічних збитків, які зазнала Україна, несумірні з реальними економічними можливостями країни для їх усунення у найближчі десятки років, у зв’язку з чим необхідна подальша допомога міжнародного співтовариства. Причому тягар витрат, пов’язаний з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, ще впродовж багатьох років буде мати відчутний негативний вплив на економіку країни.

Міжнародне співробітництво

Чорнобильська катастрофа засвідчила, що важкі ядерні аварії призводять до глобальних наслідків та впливають на життєві інтереси багатьох країн. Ресурси, необхідні для подолання наслідків техногенних катастроф такого масштабу, виходять далеко за межі економічних і технологічних можливостей окремої країни та потребують об’єднаних зусиль світової спільноти.

Проголошення України як незалежної держави призвело до позитивних змін у схемі міжнародного співробітництва у справі пом’якшення наслідків Чорнобильської катастрофи.

Підбірка відео для завантаження.

Аварія реактора на Чорнобильській АЕС. 3Д анімація (відео)

Підбірка фотографій про Чорнобиль.

Чорнобиль на сторінках веб-сайтів

http://www.chnpp.gov.ua/ - Чорнобильська АЕС. Офіційний сайт.

http://stopatom.slavutich.kiev.ua/ - Чорнобиль. Хроніка подій, масштаби катастрофи, наслідки, погляди експертів.

http://www.ic-chernobyl.kiev.ua/- Чорнобильська зона. Радіоекологічний стан, нормативно-правові документи, добірка матеріалів щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

http://lib.ru/MEMUARY/CHERNOBYL/ - Бібліотека художньої літератури і спогадів про Чорнобиль.

http://www.mavica.ru/lite/rus/7589.html - Аварія на Чорнобильській АЕС. Пошуковий каталог.

Частина інформаціїї завантажено із сайту fizika.net.ua

Категорія: Виховна робота | Додав: admin (21.04.2012)
Переглядів: 4438 | Теги: Виховна робота, Класному керівнику | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email:
Код *:
Наша школа
Наша школа
Пошук по сайту
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0

Погода в Іванкові
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Новини Педпреси

Copyright MyCorp © 2014
Створити безкоштовний сайт на uCoz